Відкинь рожеві окуляри

Відкинь рожеві окуляри. Реальність вбиває вражає!

Гадаєш, що життя — то гладенька смугаста дорога? Біла смуга, чорна, відтак знову біла… І бажано, щоб біла — завширшки як океан, а чорна — тоненька, мов волосина. Та вже ж! А що як буття раптом перетвориться на суцільну смоляну пляму чи… липку пластилінову масу?

Чи виживеш ти? Зможеш зберегти індивідуальність? Або копирсатимешся, доки зіллєшся з течією, змішаєшся з рештою, розчинишся, мов цукор у гарячій каві?

Це природний відбір. Виклик буденності. Двобій із долею. Крок у безодню…

Поринь у «Пластилін» від Іри Баковецької-Рачковської! Дістанеш неабияку насолоду… з елементами мазохізму реалізму, захлинаючись у вирі, що захоплює і втягає за собою. А от чи виринеш зі стрімкого коловороту — думок, вагань, екзистенціальних пасток — хтозна. Та саме час перевірити.


 Увага! 18 +

Книжка містить контент, що ламає стереотипи, вивертає реальність назовні й створює альтернативне уявлення про сьогодення. Пильнуйся!


kniga-plastylin-600x800

Screenshot_6Нарешті! Сюжет, що захоплює з перших рядків і «тримає» аж до кінця. Історія, яка закликає до багатогодинних міркувань щодо людського буття й заразом розбурхує найпотаємніші глибинні почуття й найвідвертіші емоції. Це прочинені двері у світ людської душі…Головний герой — журналіст на прізвисько Кекс — береться за розслідування вбивства одинадцятьох своїх колег, заразом поринаючи в безодню власної душі й ув’язаючи в пластиліновій масі людської буденності. Що за істота наважилася скоїти це жахіття? Яким міг би бути мотив? Чи є це ритуальною витівкою релігійних фанатиків або кровожерною помстою зневіреної коханки? Чим далі заходить розслідування, тим краще для читача відкривається світ головного персонажа з його спостереженнями та внутрішніми переживаннями. Кексові доведеться пройти важкий шлях, щоб розплутати справу, бо, тільки знайшовши вбивцю, він зуміє пізнати себе.

Авторка ніби оголює душі персонажів, які постають перед нами в усій своїй глибинній сутності, без прикрас. Це мов глобальний стриптиз, що збуджує найтемніші струни особистості, сягає всіх прихованих куточків світосприйняття й заводить, заводить, заводить… щоб, довівши до піку відчуттів, вивергнути солодкий присмак задоволення.

Влучна цитата
Людина сама вибирає мету перебування в пластиліновій масі, у загальнолюдському бовтанні, від якого вона стомлюється морально, фізично й підсвідомо. Вона не може сприйняти свободу, бо свобода забирає час, свобода розсіює, зіштовхує і дає шанс змінити напрям дій. Стимулювати може тільки незручність, а дискомфорт прискорює рух до мети. Таке садо стимулює людство, у якого час впливає на вибір, а не навпаки!
Screenshot_7